Сестринство - Храм святителя Михаїла

Обов”язків у сестри милосердя багато. Це, перш за все, допомога хворим стаціонару, які лікуються у різних відділеннях Олександрівської лікарні, яка була заснована на честь Імператора Олександра ІІІ. Коли такі хворі заходять до храму, сестри намагаються допомагти їм підготуватися до причастя Святих Дарів. Вичитують за них правила, відвідують у стаціонарних відділеннях, ходять у палати до тяжко хворих та допомагають священнику, який приходить до людини, вже підготовленої до Таїнства. Доводиться сестрам інколи іти до хворих додому, купувати їм продукти та ліки.

Під час щоденних молебнів о здравії кожного прихожанина священник окропляє святою Іорданською водою та осіняє хрестом. Хворі одержимістю дуже важко переносять такі молебні, вони бувають агресивними, кричать, трусяться, падають від святої води. Завдання сестер милосердя – допомогти таким людям, які завдяки молебням, роботі при храмі, постійним відвідуванням літургії, сповідям та причастям звільняються від одержимості, воцерковляються та повністю виліковуються. В храмі не проводяться вичитки, що стали модними в наш час.

Багато зусиль сестри милосердя прикладають до того, щоб утримувати храм у чистоті, подвір”я в квітах, душі у смирінні. Завдяки їх праці у церковній трапезній їдять безкоштовно щодня від 100 до 300 чоловік. Це прихожани храму, малозабезпечені кияни, бідні та бездомні. Кожної неділі після літургії на церковному подвір”ї сестри пригощають церковним чаєм з афонських та сінайських трав, а також коливом, освяченим за упокій померлих.

Милосердя київських сестер вистачило і для Чернігова, саме тут є жіноча колонія. Сестри відвідують ув”язнених, надають допомогу продуктами та одягом, доносять до них Слово Боже. Після звільнення жінки відвідують храм, дехто з них назавжди присвячує своє життя служінню Богу. Сьогодні в монастирі на честь Афонської ікони Матері Божої подвизається четверо колишніх в”язнів, з них одна монахиня, одна інокиня, дві послушниці. Є серед звільнених жінки, які виходять заміж, залишаються в миру, але зерна милосердя, посіяні сестрами, назавжди залишаються в їх серцях.

Понад 7 років у храмі читається неусипний Псалтир, що привезений з Афону, по благословінню читається на Афонському камні, щоб сестри милосердя та прихожани більш відповідально ставилися до цього послуху. Кожний читає по одній годині, чи це ніч, чи день, бажаючих більше 100 чоловік, вони по п”ятницях збираються на збори громади, де навчаються церковнослов”янської мови, читають твори святих отців, вирішуються питання духовного життя приходу.

Саме сестринство, об”єднавшись навколо духовного отця, навчило прихожанок храму пізнавати Бога та знаходити спокій душі.